Теоретичні основи формування фермерства як підприємницького і соціально-економічного явища

     

      Ринкові умови господарювання передбачають розвиток підприємницької ініціативи. Підприємництво є новим соціально-економічним явищем суспільному розвитку нашої України, яке зі зміною державних економічних пріоритетів наповнилося реальним змістом і дає змогу суб'єктам господарювання повноцінніше використовувати свій потенціал шляхом розширення сфери виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, зміни методів господарювання та структури джерел фінансування підприємств, посилюючи при цьому роль прибутку як основного джерела успішного розвитку діяльності підприємств.

      Перехід до ринкових умов господарювання супроводжувався реформуванням економіки держави та сільського господарства зокрема, де на зміну колективним господарствам з державною формою власності прийшли селянські (фермерські) господарства, приватні (приватно-орендні) підприємства, сільськогосподарські кооперативи, особисті підсобні господарства, а також господарські товариства (товариства з обмеженою відповідальністю, акціонерні товариства відкритого та закритого типу) недержавної форми власності.

      Прийнятий 19 червня 2003 року Закон України «Про селянське (фермерське) господарство» визначає економічні, соціальні та правові основи створення й діяльності селянських (фермерських) господарств в Україні. Закон гарантує право громадян України на добровільне їх створення, самостійність господарювання, рівність з іншими формами господарювання в агропромисловому комплексі, а працюючих у селянських (фермерських) господарствах - із зайнятими в інших сферах національної економіки. Положення Закону спрямовані на створення умов для розвитку селянських (фермерських) господарств, виробництва в них сільськогосподарської продукції, забезпечення раціонального використання і збереження переданих і наданих їм земель, соціального та правового захисту цих формувань [73]. Специфіка діяльності селянських (фермерських) господарств полягає у тому, що фермерство – це соціально-економічне явище, що визначає працю фермера як сукупність духовних властивостей і виробничих функцій. Фермер усвідомлює, що він власною працею та працею членів своєї сім'ї або разом із найманими працівниками створює матеріальні блага, власний добробут та одночасно суспільні потреби інших людей забезпечує у продовольстві.

      Вся работа доступна по ССЫЛКЕ