Формування і використання фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств

     

      У процесі організації виробничої діяльності фермерського господарства, як і в процесі діяльності будь-якого іншого підприємства, виникає потреба у фінансуванні: – поточних витрат на виробництво й реалізацію продукції;

      – капітальних вкладень, пов'язаних із розширенням виробництва та його технічним оновленням, використанням нематеріальних активів;

      – платежів фінансовій, банківській системам, внесків до позабюджетних фондів;

      – створенням грошових фондів і резервів (на розвиток, страхових фондів, а також заохочувального та соціального характеру) тощо.

      Тобто, залежно від цільового призначення та строків використання, фінансові ресурси, які є в розпорядженні фермера, можуть бути направлені на оновлення й поповнення основного та оборотного капіталу.

      Слід наголосити, що різні галузі відрізняються характером виробленого продукту, терміном виробничого циклу, характером витрат, наявними і ризиками діяльності, тому суттєвим чинником, що впливає на організацію фінансування виробничої діяльності, є особливості галузі, в якій функціонує підприємство.

      З огляду на це розглянемо особливості функціонування фермерського виробництва, пов’язані зі специфікою сільського господарства [96, с.26-27; 124, с.24; 128, с.25; 144; 174; 175], які визначають особливості (специфічні характерні риси) фінансового забезпечення фермерських господарств.

      У частині формування основного капіталу фермерів виявлено такі особливості. Перше. Сільськогосподарське виробництво, більшою мірою, ніж будь-яке інше, базується на використанні землі, яка є головним засобом виробництва в аграрному секторі (основним матеріальним активом). У сільському господарстві земля, по-перше, не підлягає амортизації, а отже не бере участі у формуванні собівартості продукції. Водночас у зв’язку з реформуванням сільського господарства в Україні з’являється нова складова собівартості сільськогосподарської продукції – плата за користування паями населення. По-друге, земля характеризується таким показником, як якість ґрунтів, тому в сільському господарстві виникло таке поняття, як диференціальна рента. Сільськогосподарські підприємства, які мають якісні ґрунти, отримують більший прибуток або змогу реалізовувати продукцію за неприйнятними для інших підприємств цінами. Тобто різний рівень природних ресурсів земель та їхнє місцезнаходження сприяють створенню у сільськогосподарських підприємств диференційованого доходу.

      Вся работа доступна по ССЫЛКЕ