Державна підтримка сільськогосподарських товаровиробників
Зовнішньоекономічна складова економіки України за часів незалежності відіграє ключову роль в її розвитку та реформуванні. Спочатку як фактор подолання кризових тенденцій та економічного спаду, а з 1999 р. до теперішнього часу – як важливий фактор економічної стабілізації та зростання.
Економіка України є високо експортно-орієнтованою. Частка промислової продукції, що експортується, коливається на рівні 40% від загального обсягу промислового виробництва і становить близько 55% ВВП. Частка в експорті аграрної продукції та харчової промисловості перевищує 10%.
Подібний вплив на зростання національної економіки має й імпорт. За результатами 2005 р. частка високотехнологічних інвестиційних товарів, сировини та енергоносіїв у загальному обсязі імпорту становила понад 60% , що визначило й визначатиме у подальшому динаміку економічного зростання [81, с.22-23].
Така структура ВВП і його залежність від зовнішньоекономічної діяльності підтверджує важливість розвитку зовнішньої торгівлі, необхідність нарощування експорту, розширення доступу українських товарів на зовнішні ринки, чому сприятиме і членство у Світовій організації торгівлі, на яку припадає 95% світової торгівлі.
За таких умов Україна об’єктивно зацікавлена у стабільних і надійних експортних та імпортних потоках товарів і послуг, а членство в СОТ є важливим інструментом забезпечення такої стабільності.
Інтеграційні процеси, зокрема і вступ до СОТ, супроводжуються аналізом впливу регулятивних норм СОТ на Україну. Найбільші ризики прогнозуються для аграрної сфери. З огляду на це розглянемо позитивні та негативні прогнози щодо впливу інтеграційних процесів на вітчизняне сільське господарство, а також тенденції та напрями необхідної й адекватної таким змінам державної регуляторної політики.
Так, при вступі України до СОТ, відповідно до консолідованої тарифної пропозиції середньоарифметична ставка ввізного мита на сільськогосподарську продукцію зменшиться з 13,84 до 11,6%. Відношення експорту до обсягів виробництва сектора коливається від 8 до 6%, а імпорту до обсягів виробництва – від 1 до 2%. Протягом 1996-2001 рр. середньоарифметична ставка ввізного мита імпортного тарифу України на сільськогосподарську продукцію дорівнювала 19-19,5%. За цей час показники імпорту по роках коливалися від 760 до 1400 млн.дол США. Зростання імпорту сільськогосподарської продукції при зменшенні ставки ввізного мита не перевищить 7-8% [81, с.25-26].
Оскільки цінова різниця між світовими цінами та цінами вітчизняного виробника зменшується, Україна залишатиметься нетто-експортером основних сільськогосподарських товарів. Також вступ України до СОТ посилить позиції аграрних виробників на експортних ринках.
Вся работа доступна по ССЫЛКЕ