Ринкові підходи та методики оцінки ефективності інвестицій
В умовах ринкової економіки вирішальною умовою розвитку і стійкої життєздатності підприємства є ефективність вкладення капіталу в той чи інший інвестиційний проект. Оцінка ефективності інвестицій – відповідальний етап у процесі прийняття рішень. Базові принципи й методичні підходи щодо оцінки ефективності інвестицій детально розглянуті у роботах Федоренко В.Г [2], Бирмана Г., Шмидт С.[3], Крушвіца Л.[4], Мильніка В.В.[9], Шеремет В.В. [26], Бланка И.А. [46], Жданова С.А. [51], Ковалёва А.П., Привалова В.П. [52], Абрамова А.Е. [53], Беренса В, Хавранека П. [58], Идрисова А.Б. [59], Шумилина С.И. [60], Хонко Я. [61], Яковлєва А.І.[62] та ін.
Важливість правильної оцінки ефективності інвестицій в галузях, де створюються основні виробничі фонди для одержання кінцевої продукції, не викликає сумніву. Проте при розгляді галузевих методик з позицій сучасного етапу розвитку економіки неможна не бачити, що в кожній з них є загальні і специфічні для кожної галузі недоліки і їх застосування за ринкових умов є неприйнятним. У галузі сільськогосподарського машинобудування для оцінки економічної ефективності застосовується галузева методика, яка була узгоджена з ДКНТ СРСР І ДК у справах винаходів та відкриттів СРСР і розроблена на базі загальносоюзної методики 1977р. Вона проголошувала:
«Рішення про доцільність створення і впровадження нової техніки, винаходів та раціоналізаторських пропозицій приймається на основі економічного ефекту, що визначається для річного обсягу виробництва нової техніки…»[156, c.26]. За річний економічний ефект брався показник різниці зведених витрат за варіантами. Методика 1977р. пропонує приймати рішення про доцільність створення і впровадження нової техніки на базі показника річного ефекту, а не ефективності. Але, різниця зведених витрат повною мірою не показує корисність застосування засобів, бо це частина економії за рахунок собівартості вищої мінімальної величини, що забезпечує нормативну рентабельність додаткових капітальних вкладень без урахування реальних цін на ринку. Тобто, якщо до цієї частини економії додати різницю цін, то тоді ринкові ціни будуть враховані, але ця величина не буде характеризувати всієї економії, а тільки ефективність додаткових капіталовкладень. Отже ця методика не враховує ринкових цін на продукцію. Окрім того, методика 1977р. є статичною – вона не враховує зміни вартісних параметрів протягом життєвого циклу засобу праці.
Негативні процеси в економіці привели до того, що у 1980р. була прийнята нова методика визначення економічного ефекту капітальних вкладень, яка полягала у наступному: 1) за ефект береться чиста і нормативна чиста продукція; 2) рентабельність капітальних вкладень є вторинною; 3) вводиться одинадцять нормативних коефіцієнтів [156]. Недоліками цієї методики можна вважати: 1) нормативно чиста продукція містить заробітну плату, а це не сприяє економії живої праці; 2) велика кількість нормативних коефіцієнтів не могла бути виявлена через нераціональну структуру цін, що склалася за часи планової економіки та з позбавленою економічних обґрунтувань системою податків з обороту по галузях; 3) занижена роль показника рентабельності.
Вся работа доступна по ССЫЛКЕ
