Аналіз забезпечення тракторами аграр¬ного виробництва України
«Державна технічна політика в АПК – це система організаційно-еконо-мічних заходів, які здійснюються органами державного управління з метою підвищення його ефективності завдяки вдосконаленню формування та раціо-нальному використанню матеріально-технічної бази, підвищенню рівня тех-нічного забезпечення, переоснащенню сільськогосподарського виробництв-ва». [162, с. 10]
В умовах планової економіки підтримка сільського господарства вира¬жалася різними засобами, у тому числі й організацією такої галузі, як тракто¬рне сільськогосподарське машинобудування. Протягом радянського періоду в країні була створена потужна галузь, що випускала на рік до 560 тис. трак¬торів (214 тис. випускалося на заводах Росії), що становило приблизно 40 % світових обсягів. Споконвічне тракторобудування було побудовано на нери¬нкових принципах. Існували заводи, які робили машини дуже вузької номен¬клатури масовим тиражем, що дозволяло глибоко спеціалізувати виробниц¬тво й робити техніку дешевою.
До початку 90-х рр. у галузі був накопичений значний капітал і потен-ціал. З початком реформування економіки необхідно було перетворити га-лузь відповідно до ринкових принципів, на яких будується економіка тепері-шнього часу. На жаль, це не вдалося повною мірою. Основна причина - різке падіння (буквально в рази) платоспроможного попиту з боку сільсь-когоспо¬дарських товаровиробників, починаючи з 1991 р. тракторні заводи не заван¬тажені або завантажені на дуже низький відсоток своїх потужностей. І, як на¬слідок, заво-ди поступово втрачають професійні кадри, не оновлюють вироб¬ниче встатку-вання й повільніше, ніж потрібно, працюють над новою техні¬кою.
Спеціалістами Української академії аграрних наук підраховано, що для оновлення машино-тракторного парку сільськогосподарських підприємств на рівні технологічної потреби господарствам АПК необхідно щорічно надавати техніки і обладнання впродовж найближчих 10 років на суму понад 5-6 млрд. грн. Проте внаслідок різкого зниження купівельної спроможності споживачів техніки різко зменшилася її закупівля. Так, за п’ять років, почи-наючи з 2000 року сільськогосподарські підприємства закупили близько 25 тис. тракторів, причому у цілому за період 1990-2004 рр. було списано 250 тис. тракторів та майже 80% наявної в господарських структурах техніки відпрацювало по од¬ному і більше нормативних строків експлуатації [162,163,164]. Отже можна зробити висновок, що технічне оснащення аграрного виробництва досягло критичної межі. Аграрні підприємства основними сільськогосподарськими машинами забезпечені на 40-58% [164], нині в аграрному секторі викори-стовується близько 350 тис. тракторів, 60 тис. зернозбиральних комбайнів. Структура розподілу тракторів і зернозбиральних комбайнів за господарствами представлена у таблиці 2.1.
Вся работа доступна по ССЫЛКЕ
