Характеристика основних наукових підходів до визначення сутності моніторингу

     

      Поняття моніторингу досить складне і багатогранне. Воно походить від латинського monitor – той, що нагадує, наглядає, застерігає. Наприклад, в Оксфордському словнику моніторинг визначено як «старанне спостереження, контроль за роботою» [44, с. 177]. Уперше це поняття було використано в ґрунтознавстві, потім в екології (моніторинг навколишнього середовища), а пізніше – і в інших науках: біології, техніці, соціології, економіці, банківській діяльності, психології, теорії управління, медицині, педагогіці та у сфері освіти в цілому.

      Незважаючи на широку сферу застосування інституту моніторингу, розробленість методологічних основ, створення різноманітних спеціальних засобів для вимірювань тощо, не можна стверджувати, що ця категорія вивчена досить ґрунтовно в усіх сферах життєдіяльності людини. До життєдіяльності людини, де моніторинг використовується порівняно недавно, належить сфера освіти та державне управління нею. Останнім часом у зв’язку з процесами модернізації, що відбуваються у сфері освіти та державного управління нею, спостерігається посилення інтересу до проблем оцінювання результатів впровадження реформ, здійснення освітньої політики, якості освіти та організації моніторингових досліджень з боку урядовців, науковців, державних управлінців, педагогів-практиків та громадськості.

     Пропонуються теоретичні розробки та проводяться різноманітні експерименти, спрямовані на створення ефективних методик вимірювання параметрів досліджуваних об’єктів у системі освіти [90; 91], визначення показників і критеріїв якості навчального процесу [13; 36; 41; 56; 106 та ін.].

      Вся работа доступна по ССЫЛКЕ